карниз

(нім. < грец. — загнутий, кінець)

1. Верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води. Конструктивно визначається виносом, відстанню його краю від стінової площини. В південних країнах значний винос К. на консолях захищає верхні прорізи від жаркого сонця. На Далекому Сході далеко виступаючий й вигнутий догори, він відводить вологу подалі від споруди і одночасно формує затінений навколишній простір. Завершуючи верх стіни, відділяючи її від неба, К. грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах.

2. Верхня частина класичного антаблементу. За положенням і характером виконання існують:

карниз внутрішній — розташований в інтер'єрі будівлі та відділяючий стіну від падуги або плафона стелі. Так називають і тягу на краю стелі.

карниз модульований — де виносна плита підтримується модульйонами.

карниз проміжний — розташований між ярусами або поверхами.

карниз тягнутий — профільований карниз з чітко окресленими горизонталями.